– Куме, як то ви маєте двометровий шмат сала?!
– А я, куме, коли поросятко маленьке – задні ноги йому замуровую, а корито з їжею кожного дня від нього відсовую…
– Куме, як то ви маєте двометровий шмат сала?!
– А я, куме, коли поросятко маленьке – задні ноги йому замуровую, а корито з їжею кожного дня від нього відсовую…
– Куме, щось у вас руки тремтять… Ви останнім часом не переживали нервового потрясіння?
– Ага! Коли мій Микола на моїх очах комп’ютер спиртом промивав!
– Кумо, як видавати доньку заміж за військового, на яке звання орієнтуватися?
– Дивлячись чого ви хочете. Можна брати лейтенанта або полковника.
– А чому?
– У лейтенанта грошей, звичайно, немає, але він завжди готовий. А полковник, звичайно, вже не готовий, зате у нього є гроші.
– А інші звання?
– Інші звання не обговорюються.
– А майор?
– Ну, це найгірше. Проміжний етап – грошей ще немає, і вже не готовий.
– Куме, коли я служив у армії, то командував танком, який міг рухатися при температурі мінус 150 градусів!
– Але сучасна фізика не знає таких температур!
– Звідки ж їй, куме, то знати – танк у нас був секретний…
– Бачиш, – каже кум Петро малому, – ми без мами обійшлися, тато теж тебе гарно викупав.
– Але мама перед тим, як мене купати, завжди знімає з мене ботики…
Куми зайшли випити пива. Кум Петро підказує:
– Будь ласка, тільки в чистому бокалі…
Через хвилину офіціант приносить пиво.
– Хто з вас замовляв у чистому бокалі?
Кум Петро прийшов додому о п’ятій ранку.
– З’явився! – зустрічає його жінка. – Що, де б не був, а вдома краще?!
– Та… просто це єдине місце, де ще відкрито…
– Куме, ходімо в корчму!
– Ідіть, куме, я пізніше підійду.
– Та я без вас, куме, не можу!
– Чому?
– У мене грошей немає…
Кум Іван дивиться у вікно і каже жінці:
– Сьогодні прекрасний день!
– І що з того?
– Ти казала, що в один прекрасний день підеш від мене…
Жінка лає кума Петра:
– Приходиш додому – витирай ноги!
– Можу й не приходити!