Прийшов кум до кума, бо більше нема до кого. Крізь сльози:
– Куме, ти розумієш, моя сьогодні зранку обізвала мене старим смердючим цапом.
– Ну, не плач… Не такий ти вже й старий… не такий ти вже й смердючий…
Прийшов кум до кума, бо більше нема до кого. Крізь сльози:
– Куме, ти розумієш, моя сьогодні зранку обізвала мене старим смердючим цапом.
– Ну, не плач… Не такий ти вже й старий… не такий ти вже й смердючий…
– Куме, після декількох випитих пляшок скажи мені, але по правді, чому ти мене називаєш джином?
– Бо як тільки я сідаю їсти і відкриваю пляшку, ти одразу й з’являєшся.
– Куме, чому горілку п’єш?
– Бо рідка. Була б тверда – їв би.
Після хорошого банкету, де були і пісні, і танці, і бійки, кум запитує кума:
– Ну як забава?
– Нічого.
– А хочете, куме, загадку?
– Давай.
– Скільки у мене зубів?
– Ну… вісімнадцять.
– Правильно. А в якій руці?
– Куме, як буде по-українськи «о’кей»?
– Так і буде.
Ідуть два куми напідпитку. Побачивши гарну жінку, один другому каже:
– Ти глянь-но, яка!
– А комусь то вона вже й набридла…
Питає кум у кума:
– Куме, а чому ти лисий?
– Багато почав останнім часом думати.
– А чому в твоєї дружини така велика шевелюра?
– Е, куме, давайте вип’ємо!..
Прийшов кум до кума-лікаря. Той його оглянув повністю, та і каже:
– Ну, що, куме, будемо праву легеню вирізати?
– Куме, але ж я не кашляю?
– Але печінці тісно…
– Кумо, чому з Іваном розвелась?
– У нас не збігалися релігійні погляди!
– ???
– Я не визнавала, що він Бог!
– Куме, твій Василь гриби їсть?
– Їсть. А твій?
– Вчора останній раз попробував – завтра похорон.