– Куме, ти не бачив моєї жінки?
– А ото не вона стоїть?
– Ні, та стоїть мовчки.
– Куме, ти не бачив моєї жінки?
– А ото не вона стоїть?
– Ні, та стоїть мовчки.
– Куме, як у тебе сімейне життя: відчуваєш лікоть дружини?
– Тільки за столом в гостях.
– Ти, куме, маєш таку гарненьку жінку, що тільки я подивлюся на неї, то відразу повторюю собі: «І не введи нас у спокусу».
– Ти, куме, коли б знав її так добре, як я, то повторював би про себе: «Але визволи нас від лукавого».
– Ти знаєш, куме, моя жінка зі своєї старої спідниці нашила мені чудових краваток!
– Та то дурниця! От моя дружина з моїх старих краваток і пошила собі нову спідницю!
– Куме, з якого часу ви знайомі зі своєю жінкою?
– З дитинства. Пам’ятаю, коли я колисав її на руках, вона любила ляпати мене по лисині.
Розмовляють дві куми:
– Дорогенька, любонька ви моя! Не робіть фатальних помилок. Якщо ви погано готуєте, не давайте чоловікові сніданок, то обід для нього стане вдвічі смачнішим.
– Куме, раніше наш собака посідав перше місце в серці моєї дружини. Тепер це місце зайняв я!
– І як це тобі пощастило?
– Розумієш, пес настільки розбестився, що не їсть те, що готує жінка. А я – їм!!!
– Куме, мені наснилось, що в просторі летить блюдце. Сідає. З нього злазить робот і запитує: «Хочете чаю?» Я п’ю чай. Тоді робот займає своє місце на блюдці і зникає. Що б воно, куме, означало?
– Я думаю, що ти посваришся з жінкою. Коли починають літати блюдця і, взагалі, посуд, – це на сварку. Сам знаю!
– Куме, а чому ви хочете розлучитися з жінкою?
– Бо вона хропе.
– Це ще не привід.
– Але вона хропе щоразу з іншим!
– Кажеш, куме, твої справи знову йдуть добре?
– Не те, щоб добре, але краще.
– Так це ж добре, якщо вони йдуть краще?!
– Звичайно, але було б ще краще, аби вони йшли добре.