Веселий телефон

Мамонти і носороги України

Є в Україні місцевості, де природа створила цілий комплекс рекреаційно-туристичних ресурсів в одному місці. До них належить уже згадане село Старуня Богородчанського району Івано-Франківської області. Мало того, що тут знаходиться унікальний на нашій планеті діючий Старунський грязьовий вулкан, в селі існують і інші унікальні об’єкти і зроблено цікаві знахідки. Наприклад, тут знаходиться соляна криниця глибиною понад 20 метрів. Її вода справжня ропа, яка містить 70 відсотків солі. В минулому сюди за сіллю з’їжджався люд у усіх околиць. Нині вода вже не вміщається в криниці. Прибуває, загрожує, в гарному розумінні цього слова, перетворитися на солоне озеро, а то й, в свою чергу, на групу солоних озер з лікувальною водою. Природа ніби сама турбується про те, щоб в Україні виник ще один об’єкт рекреації і туризму.
Але не ця соляна криниця, і навіть не унікальний грязьовий вулкан колись сполошили всю Європу. Нині мало кому відомо, що саме в цьому селі в 1907 році німецькі вчені знайшли в товщі озокериту добре збережений забальзамований труп мамонта. Складалося враження, що мамонт тільки що помер. В шлунку тварини дослідники знайшли навіть залишки її їжі, яку споживав мамонт незадовго до своєї загибелі. Прихильники теорії катастрофізму були дуже потішені. Дійсно, лише якийсь раптовий катаклізм, різка хвилинна чи навіть секундна зміна клімату могла призвести до таких наслідків для велетенської туші м’яса. І це відбувалося навіть не протягом декількох днів. Інакше труп встиг би хоча б трошки розкластися. Волохатого мамонта повезли на дослідження до Німеччини. Але Старуня тоді ще не відкрила вченим всі свої таємниці. Дещо вона залишила про запас. Думаю, що нові знахідки чекають нас і в майбутньому.
Пройшло 22 роки і в 1929 році, коли ця територія України входила до складу Польщі тут із товщі озокериту витягли добре збереженого волохатого носорога. Його вік складав біля 25 тисяч років. Пізніше тут знаходили так же забальзамованих оленів і інших тварин. Справжній підземний музей доісторичних тварин, які водилися в Україні. Зараз ці тварини зберігаються в музеях Ягелонського університету в Кракові і у Львові.
Немає сумніву, що тут необхідно відновити масштабний видобуток озокериту, який має видатні лікувальні властивості. Саме в процесі його видобутку і можливі нові сенсаційні відкриття, нові палеонтологічні знахідки. На їх основі можна буде створити відповідний музей. Його будуть відвідувати люди, які лікуватимуться в місцевому санаторії, створення якого нині на часі. Потреба в ньому дуже велика. І не лише для України, але й для лікування хворих з інших країн світу. Ні для кого не секрет, що в усьому світі прогресують хвороби опорно-рухового апарату, для лікування яких в Старуні є всі необхідні умови.

Український «Ноїв ковчег»

Про біблійний Ноїв ковчег, на якому врятувався праведник Ной зі своєю родиною, та ще й взяв до збудованого ним корабля «всякої тварі по парі» знають усі. Вчені кажуть, що оповідки і перекази про величезний потоп, коли вода залила всю Землю, зустрічаються в багатьох народів і напевно відображають реальні події сивої давнини.
Біблійні перекази про всесвітній потоп не входять у протиріччя з науковими дослідженнями минулого нашої планети. Практично скрізь на нинішньому суходолі вчені-геологи і палеонтологи знаходять морські відклади. Скажімо, в Канівських горах, які місцями як ножем покраяні глибокими ярами студенти-практиканти знаходять у відповідних шарах гірських порід залишки морських тварин, зуби акули тощо. Так як акули і інші морські риби на суші не водяться, то кожному зрозуміло, що колись тут було море. В Чернігівській області. на Донбасі шари крейди досягають 100 і більше метрів. Якщо покласти шматок крейди під мікроскоп, ми побачимо, що вся вона складається з мікроскопічних мушлів відмерлих морських мешканців. Залишки риб знаходять у гірських породах навіть на найвищих горах нашої планети. Таким чином, практично вся поверхня нашої планети вкривалася в минулому морем і цьому свідком є відповідні морські відклади, знайдені практично скрізь. Але чи є така місцевість на Землі, де морські відклади не виявлено? Виявляється, що є. І вона знаходиться саме в Україні.
Геологам і географам відомо, що на правобережжі України знайдено декілька територій, де повністю відсутні морські відклади. Це центральна і північна частини Придніпровської височини. Тут на окремих, доволі значних за площею територіях морські відклади відсутні. Таким чином, протягом останніх сотень мільйонів років ці землі не заливалися водою. За конфігурацією знайдені плями, де не виявлено морських відкладів, нагадують острови в океані. Це дає підставу говорити про те, що в далекому минулому серед безмежного океану в цій частині нинішньої України знаходився архіпелаг островів, які здіймалися з води і ніколи нею не заливалися.
Звідси ще один висновок. Цілком можливо, що частина Правобережної України в давні геологічні епохи слугувала для нашої планети таким собі своєрідним Ноєвим ковчегом. Тільки на відміну від біблійного ковчега, він не плавав, а знаходився на одному місці. Але це не міняє сутності його місії. Український «Ноїв ковчег» так само слугував місцем, куди під час потопів, або кажучи науково трансгресії моря, його наступу і відступу, всі живі істоти, які були здатні пересуватися рухалися до єдиного на планеті місця схованки. Тут також зберігся і рослинний світ. Під час чергового відступу моря тварини і рослини поширювалися на звільнені від води території.
Якось інакше пояснити повну відсутність морських відкладів в Правобережній Україні дуже важко. Можна, звичайно говорити про те, що гірські породи морського походження були пізніше розмиті, але «плямистий» характер позбавлених морських відкладів територій однозначно вказує на те, що це була група островів або архіпелаг. Що ці острови дійсно служили своєрідними ковчегами для тварин і рослин вказує поширення саме на території такої «плями» в Житомирській області (Словечансько-Овруцький кряж) дуже давніх рослин, які нині не притаманні для цієї природної зони. Я маю на увазі дуба скельного і рододендрона.

14. Таємничі Канівські гори
Звиклий до рівнинної території українець Центральної і Східної України, приїхавши на екскурсію до Канева раптом відкриває для себе справжні гори. Канівський кряж дуже круто спадає до Дніпра, він розбитий на окремі підняті масиви, ніби ножем прорізаний глибокими ярами. Рельєф для рівнини дійсно вражаючий. Канівські гори вкриті густими лісами. Тут знаходять багату поживу для себе й археологи. З давніх-давен ця природна фортеця притягувала до себе багатьох людей. Тому свої сліди в Канівських горах залишила не одна цивілізація.
Окремі гори цього знаменитого кряжа мають власні назви – Тарасова, Княжа, Мар’їна, Пластунка тощо. Фактично Канівські гори є відрогами Придніпровської височини. Ці відроги протягом мільйонів років підмили води Дніпра, зробивши їх крутими до русла ріки. Канівські гори стрімко здіймаються над долиною великої річки на 160 метрів. Хоча Канівські гори й є частиною Придніпровської височини, вони доволі суттєво від іншої її частини відрізняються. Загальна довжина Канівських гір 75 кілометрів. Ширина – 35 кілометрів. Фактично вони складаються з трьох частин - Трахтемирів-Бучацьке підняття, Канівське купольне і Мошногір’я.
Канівські гори відомі геологам всього світу. Вони вважають їх феноменальним природним явищем нашої планети. В чому ж воно полягає? По-перше, для канівських гір характерна небачена складність геологічної будови. Тут можна зустріти відклади всіх геологічних епох. Тому Канівські гори можна розглядати як природний геологічний музей. Недаремно тут знаходиться Канівський заповідник і навчальна база Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Автор цих рядків, будучи студентом географічного факультету проходив тут практику. В розрізаних ніби велетенським ножем ярах, особливо знаменитому Костянецькому, ми – студенти-першокурсники виколупували з товщ морських відкладів жахливо зазубрені зуби акули кархародона. Страшного хижака, який наводить страх на жителів узбережжя Індійського океану. Він досягає довжини 12 метрів і діаметру пащеки 2 метри. Тут же в зеленуватих глауконітових пісках можна відшукати залишки викопних морських рептилій іхтіозаврів та плезіозаврів. Трапляються і скам’янілі рештки велетенських зубатих китів. Ці морські тварини досягали довжини 20 метрів.
Вся ця неймовірно складна геологічна структура ніби спеціально створена для того, щоб вивчати геохронологічну таблицю в одному місці. Те що розкидане по всій нашій планеті в Канівських горах зосереджене в одному місці – від давніх тріасових – до антропогенових відкладів. Однак, це ще не все, хоча навіть однієї такої складності геологічної будови вистачило для слави Канівським горам у світі. Справа у тому, що зазвичай шари гірських порід залягають узгоджено. Що це означає? Ті з них, які утворилися раніше, залягають нижче тих, які виникли пізніше. І так майже скрізь на Землі. А ось у Канівських горах все навпаки. Вони ніби створені для того, щоб звести з розуму геологів і примусити їх висувати безкінечні теорії, які мають пояснити це небачене явище.
В чому ж тут справа? Чи здатні геологи знайти розгадку? Поки що однозначного пояснення немає. Одні кажуть, що це робота материкового льодовика, який ніби бульдозером перемішав різні шари. Є й багато інших теорій. Хоча «бульдозерна теорія» і виглядає доволі вірогідною, незрозуміло, чому цей льодовик такого ж не зробив і в інших місцях Придніпровської височини. Якби там не було, але таємниця Канівських гір так донині й залишається нерозкритою.

Таємниці та феномени Українського щита

Український щит, який ще називають Українським кристалічним масивом, доволі загадкове геологічне утворення. Яких тільки містичних якостей не приписують йому люди. І цьому існує багато причин. Дійсно, назва цього щита дуже точна. Український щит практично не виходить за межі України. Його площа складає 200 тисяч квадратних кілометрів, тобто третина території нашої держави. Він простягнувся вздовж середньої течії Дніпра і тільки в районі Запоріжжя щит доволі різко повертає на південний схід до узбережжя Азовського моря. Саме там Дніпро проривався до Чорного моря, утворюючи знамениті пороги.
В геологічному відношенні це брилове підняття південно-західного краю Східно-Європейської платформи. З точки зору геології з походженням і нинішнім станом Українського щита все зрозуміло. Загадковим є вплив цього грандіозного природного утворення на людей, тварин і рослин, які тут давно живуть. Справа в тому, що будь-який щит, а їх на Землі не так вже й багато, а в густозаселених районах нашої планети їх, крім Українського щита, практично немає, так чи інакше впливає на все живе над собою. Щити це такі металогенні провінції, де залягають всі відомі науці руди кольорових і чорних металів. Крім того, Український щит, який розміщений дуже близько до поверхні землі, перекритий зверху лише тонким шаром осадових порід і в багатьох місцях взагалі виходить на денну поверхню. При цьому він містить у своїх кристалічних гірських породах де меншу, а де й доволі значну кількість радіоактивних речовин, наприклад уранових руд.
Сказане вище є просто незаперечним науковим фактом. А ось як все впливає і чи дійсно впливає на людей, які тут живуть, тобто українців зрозуміло не до кінця. Саме тут багато різних таємниць і нерозкритих загадок. Почнемо з того, що підвищений рівень радіації, її багато тисячолітній вплив на місцеву людність, не міг на ній навіть у принципі не відбитися. Якщо говорити простою мовою, в Українському кристалічному масиві законсервована могутня сила молодої Землі. Чи дійсно це так? В наш час вчені вважають, що наша планета виникла приблизно 4,5 млрд. років тому і спочатку була в розпеченому стані, поступово охолоджуючись. Чи знайдені на Українському щиті дійсно давні породи, часів молодості землі? Так, знайдені.
У парку імені Тараса Шевченка в місті Дніпропетровську знаходиться невеликий острівець. Тут на правому березі Дніпра знаходиться скельне урвище висотою 10-12 метрів. В цьому місці відслонюються граніти і гнейси, вік яких перевищує 3,2 млрд. років. Безперечно, що будуть знайдені і ще давніші за походженням гірські породи. Всі ці факти вказують на те, що Український щит утворився в період молодості нашої планети. Тисячоліттями земне випромінювання впливало на людей, які тут жили, примушуючи їх мутувати в напрямку зростання їх цивілізаційної потуги. Не може бути випадковим, що саме на Українському кристалічному масиві послідовно виникали одна за одною великі людські цивілізації. Йшов поступово-циклічний розвиток індоєвропейців.
Час від часу мутація призводила до демографічних вибухів. Утворювався популяційний надлишок населення, яке з України періодично починало розселятися в різних напрямках. Одні йшли на захід, інші на схід, південь і північ. Частина ж населення залишалася на місці, мутувала під впливом земного випромінювання далі і давала пасіонарний поштовх для розвитку і розквіту нової цивілізації і чергового демографічного вибуху і відповідно нової міграційної хвилі.

18. Найглибший геологічний прогин Європи

Дивовижним явищем геологічної будови України є її неймовірна складність і феноменальні геологічні утвори. Одним з них є Український кристалічний масив або Український щит. Поряд з ним, ніби спеціально для підтвердження тези про феноменальні явища природи України знаходиться можливо найглибша у світі Дніпровсько-Донецька западина.
Дніпровсько-Донецька западина являє собою видатну геологічну структуру, яка виділяється в південній частині Східно-Європейської платформи. Більша її частина знаходиться в межах України і частина заходить на територію Білорусі. Це величезний, ступінчастий, ровоподібний прогин в докембрійському фундаменті платформи. Як і Український щит Дніпровсько-Донецька западина є свідком молодості нашої планети і тих грандіозних геологічних подій, які відбувалися на Землі мільярди років тому.
В центральній частині цього дивовижного об’єкту природи знаходиться грабен, ночвоподібне утворення, яке заповнене осадово-вулканогенними відкладами. Фактично це є компенсаційний прогин, який утворився після того, як величезні маси вулканічних речовин були витиснуті з надр розпеченої землі на захід від Дніпровсько-Донецької западини. Таким чином, Український кристалічний масив, сам ставши дивом природи, породив по-сусідству ще одне диво. Так і існують вони поруч. Однак, і вся подальша їх доля була органічно пов’язана. Величезні кристалічні гори Українського щита за мільярди років руйнувалися. З них осипалися, виносилися річками і гірськими потоками пісок, глина, галька і відкладалися в цій западині. Відкладалися до тих пір, поки в рельєфі обидві геологічні структури практично майже зрівнялися.
Тепер вчені виявили, що в своїй найглибшій частині Дніпровсько-Донецька западина досягає рекордної глибини 18 кілометрів. На денній поверхні їй відповідають Придніпровська низовина і частина Поліської низовини. Люди, які живуть , скажімо в Полтаві чи Чернігові, і не підозрюють, що в них під ногами така унікальна геологічна структура світу.
Дніпровсько-Донецька западина не просто однин з багатьох феноменальних об’єктів України, це ще й справжня комора цінних корисних копалин. Практично кожен метр осадових гірських порід з їх 18 кілометрів містить ті чи інші корисні копалини. Особливо цінними є нафта і природні горючі гази. Їх родовища розміщені на різних горизонтах. Нині експлуатуються лише самі верхні горизонти. Таким чином варто чекати нових вражаючих відкриттів нафти і газу. Не випадково, що саме тут випускником географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонтієм Пальцем в 60-ті роки ХХ століття було відкрито на той час найбільше у світі Шебелинське родовище природного горючого газу.
Ця геологічна структура містить в своїх надрах також одне з найбільших на нашій планеті родовищ залізної руди. Особливо славиться цей район і своїми мінеральними лікувальними водами різного складу і цілющих властивостей. Є тут і знамениті соляні куполи. Значні запаси високоякісного вугілля. Останнім часом відкрито величезні родовища сланцевого газу. Дніпровсько-Донецька западина все ще не відкрила нам всіх свої загадок і таємниць. Цьому підтвердження – відкриття запасів сланцевого газу, про які ще 5 років тому ніхто й не підозрював. Та й те, що досліджено тільки верхня частина багатокілометрових товщ гігантського прогину, та й то лише в деяких місцях, вселяє оптимізм в те, що це феноменальне геологічне явище принесе щастя і добробут нашій країні і нації.
19. Чи вибухне Чорне море?
Майбутня доля Чорного моря турбує вчених не лише України і інших прилеглих до водойми держав, але й спеціалістів-океанологів і океанографів усього світу. Справа в тому, що Чорне море приховує в своїх синіх водах багато різних таємниць. Найвідомішою унікальною особливістю моря є та, що його товща від дна до глибини в основному 200 метрів заповнена сірководнем. Ці товщі майже абсолютно мертві, позбавлені життя. Крім анаеробних бактерій, які обходяться без доступу кисню в глибинах Чорного моря і на його дні ніяких живий організмів немає. Найбільша глибина моря всього 2245 метрів. В той же час батискафи, які обслідували найглибші западини Світового океану, виявили живі організми навіть на самому дні в умовах жахливого тиску води. Чорне море всього цього позбавлене.
Причина насичення вод моря сірководнем полягає в тому, що воно розміщене в дуже молодій сейсмічній зоні. Тут вулканічні процеси, які давно закінчилися в інших районах Землі, продовжують інтенсивно проходити. Через це на дні відбуваються дуже сильні підводні землетруси, вибухають вулкани, утворюються глибокі розломи. Через останні товща води насичується сірководнем, а також іншими шкідливими для всього живого газами і хімічними сполуками. Літописи свідчать, що по Чорному морю плавав сам відкривач Нового Світу Христофор Колумб. Він спостерігав над поверхнею моря вогняні спалахи, про що й записав у своїх щоденниках. Ці вогняні спалахи можна побачити над чорноморською акваторією і нині.
Чорне море – унікальна морська водойма світу з феноменальними природними властивостями. Це найзагазованіше море світу. Але яка динаміка тут спостерігається? Вона не є сприятливою для всіх тих країн, які знаходяться на його берегах. Отруйний газ з дна моря все ближче піднімається до його поверхні. Швидкість цього руху вже наблизилася до 2 метрів на рік. Фактично нині залишилося не більше 100 метрів не отруєного сірководнем шару води. Що ж нас чекає далі? Чи може статися небаченого масштабу екологічна катастрофа, якої не знало людство за останні багато тисяч років? А якщо відбудеться черговий землетрус, хоча б масштабу Ялтинського 1927 року?
Якщо вчені віддають перевагу мовчанню, то може про долю моря можна прочитати в трактатах середньовічних віщунів і провидців? Чи писав щось про нього знаменитий Нострадамус? Виявляється не тільки писав, але й передбачав для нього катастрофічну долю. Якби там не було, але долю моря і людей на його берегах, якщо сірководень підніметься до поверхні і без Нострадамуса можна передбачити дуже точно. За умов виходу цього горючого газу на поверхню Чорне море просто вибухне. Хоча, як завжди знаходяться не тільки песимісти, але й оптимісти. Вони говорять, що таке вже мабуть з Чорним морем траплялося, і не раз. Газ підходив до поверхні і йшов далі в атмосферу.
А чи існують подібні аналоги у світі? Існують . Взяти хоча б для прикладу знамените африканське озеро Ніос. У ньому теж розчинені отруйні гази. Одного дня вони підійшли до поверхні води і потрапили в атмосферу. Загинули жителі кількох сіл разом з тваринами, які паслися на берегах цієї водойми. Але ж масштаби озера Ніос не можна порівняти з величиною Чорного моря. Якщо це є модель, то страшно подумати скільки людей загине, коли отруйні гази вийдуть на поверхню в Чорному морі, яке в тисячі разів більше за озеро Ніос.
Дуже інтенсивно «допомагає» знищенню Чорного моря і людина. Таким чином, можливо, прискорення заповнення товщі води отруйними газами пов’язано з господарською діяльністю людини. Ми викидаємо в море стільки отрути, що воно вже не встигає самоочищатися. Та й можливості самоочищення, коли ти маєш лише 100-200 метрів «живої» води дуже обмежені. Лише Дунай і Дніпро щорічно «збагачують» води Чорного моря 30 тисячами тонн надзвичайно отруйної ртуті, яка крім всього іншого ще й не виводиться з організму.
Викиди отруйних речовин переважно здійснюються в північній мілководній частині Чорного моря. Це тут знаходиться «жива» його частина збагачена кисню, де живуть риби, дельфіни, мідії, водорості. Вони все більше відчувають кисневий голод. Зменшуються рибні запаси, гинуть дельфіни, закриваються пляжі.
Вчені думають над тим, як врятувати море, його мешканців і жителів прибережних міст і сіл. Одні з них пропонують очищати води від сірководню, відбираючи сірку і випускаючи назад чисту воду. Але яких масштабів мають бути такі очисні споруди? Скільки грошей потрібно на їх спорудження? Чи є такі вільні кошти? Відповіді, на жаль, невтішні. Дехто пропонує очищувати воду з допомогою біологічних методів, зокрема мідій, морських черв’яків «поліхетів» та інших організмів.
Якщо в найближчий час не буде знайдено прийнятного виходу з трагічної ситуації, яка склалася, Чорне море дійсно може вибухнути. Це не фантастика і не передбачення Нострадамуса. Отруйний газ сірководень поволі наближається до поверхні «найсинішого моря світу».

20. Живий символ України
В кожної нації є свої живі символи. Наприклад, в США ним є білохвостий орлан, в Росії – ведмідь, в Австралії – кенгуру тощо. Є такі символи і в України. Один із них – білий лелека. Це дійсно улюблений птах України, який має багато різних назв у різних її частинах. Крім лелеки це і чорногуз, і гайстер, і бузько, і бусел, і жабоїд, і кокостир. Є й інші назви. Але головне полягає в тому, що в будь-якій частині нашої землі до цього птаха ставляться з повагою і любов’ю. Однак, така ситуація склалася не скрізь. Наприклад, в Росії завжди існувало повір’я, що лелеки приносять в своїх дзьобах жар з багаття до свого гнізда. Через це, буцімто, вони палять хати. Віра росіян в це безглузде повір’я проводила до того, що вони не тільки всіляко відганяли птахів від своїх домівок, але й масово знищували їх.
В Україні, як і в інших європейських країнах, білий лелека завжди був дуже популярний. Цей птах поширений у помірному поясі Європи і Північної Америки. Зустрічається він і в Азії, зокрема в Центральній і Малій Азії, на Далекому Сході і в Японії. Належить до перелітних птахів і зимує в Південній Африці та в Південній Азії. Хтось з вчених-орнітологів порахував, що в Україні знаходиться близько 15 тис. гнізд цього птаха. На жаль, кількість їх зменшується. Хоча лелеку і називають білим, насправді він має біло-чорне забарвлення.
Де ж гніздяться ці птахи в Україні? Майже на всій її території, за винятком Криму, південного сходу країни і високогір’я Карпат. Птахи дуже люблять людей і часто-густо в’ють свої гнізда на людських оселях або поблизу них. У нас вважається, що ці птахи приносять у дім щастя і дітей. Тому, на відміну від Росії, де їх всіляко відганяли і знищували, в Україні їх намагаються всіляко принаджувати.
Білі лелеки прилітають в Україну в березні місяці. Десь з початку квітня птахи починають ремонтувати свої гнізда. В середньому кожне гніздо важить близько 18 кілограмів. Гнізда лелек, при всій їх простоті і зовнішній непривабливості, доволі міцні і здатні витримувати навіть сильні бурі. Постійно прилітаючи до них, лелеки їх ремонтують, додають все нових гілок. При цьому птахи все більше використовують різні створені людиною предмети – дріт, пластикові трубки, дерев’яні будівельні конструкції і таке ін. З часом гнізда розростаються і стають все важчими. Врешті-решт їхня вага може перевищувати півтони. На Вінничині знайдене гніздо лелеки, яке було закладене ще в ХІХ столітті.
В минулому лелеки переважно будували гнізда на хатах. Нині вони змінили тактику і віддають перевагу стовпам ліній електропередач. Злітаючи вона нерідко зачіпають дроти. Виникає коротке замикання і птахи гинуть. Знаючи це люди в нас намагаються встановлювати окремі стовпи або зі старими колесами від воза нагорі, або ж споруджують спеціальний настил. Давня любов і повага до цих птахів в українців у крові. Зменшення ж кількості птахів в нашій країні пов’язане не з погіршенням відношення людей до них, а з тим, що все більше зникає природне середовище для їх життя і живлення.

21. Таємнича Гілея
Понад 2400 років тому знаменитий давньогрецький історик Геродот побував на крайньому півдні материкової частини України. В цьому степовому, і навіть сухо-степовому краї, він описав ледь не якісь екваторіальні густі ліси, які він назвав Гілеєю. З давньогрецької Гілея означає теж саме, що і українською Полісся. Тут, в гирлі Дніпра, на погорбованих піщаних відкладах великої європейської ріки тоді дійсно росли густі ліси, переплетені ліанам. Видовий склад деревної рослинності був тут доволі оригінальний: дуб, сосна, береза і груша. Густини додавав підлісок із бузини і ліщини.
Пройшли віки і протягом ХІІІ – ХУІІІ століть ліси були вщент вирубані. Утворився так званий еоловий рельєф, а простіше кажучи на великій площі виникли піщані кучугури. Нині мало хто знає, але донедавна на півдні України була сама справжня піщана пустеля. Фактично феноменальність цього явища в Європі саме й полягала в тому, що це була єдина піщана пустеля цієї частини світу. Що ж являла вона собою і як називалася?
Цей природний феномен в Україні віддавна звався Олешківськими пісками. Це погорбований піщаний масив, який знаходиться в пониззі Дніпра в межах Херсонської і частково Миколаївської областей. Він простягнувся від Нової Каховки до Кінбурнського півострова. Загальна площа Олешківських пісків перевищує 161 тис. гектарів. Це перша надзаплавна тераса Дніпра. Вони складається тут з семи гряд-арен, які відокремлені зниженнями. Коливання висот у межах цього природного утворення досягає 20 метрів. У зниженнях знаходяться озера і солончаки.
В середині ХІХ століття виникла ідея відродити знамениту Гілею. З 1834 року почалося систематичне заліснення схилів піщаних горбів-барханів. Справа ця виявилася не з легких. Вирубали ліси швидко і легко, а відновлюватися тут вони не дуже хотіли. Роботи продовжувалися більше 100 років. Результат з’явився лише тоді, коли в 1951 році український академік Петро Погребняк запропонував власну методику заліснення піщаних відкладів. Після цього виникла цілком реальна перспектива дійсного відновлення легендарної Гілеї Геродота.
Не все вирішили засаджувати лісом. Збереглися тут на невеликій площі і цілинні піщані степи. Тут звичайним є типчак піщаний, молочай, ковила, полин, пирій тощо. Трапляються заболочені блюдцеподібні зниження. Основні площі Олешківських пісків нині засаджені сосною. Поміж піщаних горбів розташовані березово-дубові, вільхові та осикові гаї. Є надія, що вже в цьому столітті вдасться повністю відновити той степовий ліс, який колись так вразив знаменитого грецького історика.

Українська «Бруківка Гігантів»
Одним із світових див по праву вважається знаменита «Бруківка Гігантів», яка знаходиться в Ірландії. Тут це феноменальне явище природи сповите чисельними кельтськими легендами, які сягають сивої давнини. Про «Бруківку Гігантів» знають у світі, а хто знає про те, хоча б в Україні, що і в нас є щось подібне. В Рівненській області, поблизу села Базальтове на правому березі річки Горині, у кар’єрі Іванова Долина знаходиться базальтовий заказник. Тут здіймаються догори дивовижні призматичні чорні стовпи висотою 30 метрів. Базальтові стовпи Іванової Долини – одне з геологічних див нашої держави. В породах кар’єру можна зустріти мінерали, що утворилися 700 млн. років тому. Тут можна знайти малахіт, лазурит, кварц, халцедон та ін. Базальти Іванової Долини входять до смуг базальтів, що спрямовані з південного сходу на північний захід.
Іванова Долина складена чорними базальтами, які є свідками дії найдавніших на Землі вулканів. Базальт дуже дивна гірська порода. Розплавлена і рідка, вона іноді рухається, точніше тече, схилами вулканів зі швидкістю 50 кілометрів на годину. При охолодженні вона не просто перетворюється на дуже твердий чорний камінь, але й при цьому ще й розтріскується з утворенням правильних, шестигранних призм. Здається, що це справа людських рук.
Ще 200 років тому навколо походження цих дивних кам’яних стовпів абсолютно правильної форми, ніби виточених різцем каменяра, точилися гострі суперечки. Висувалися різні гіпотези їх утворення. Пізніше всім стало зрозумілим вулканічне походження чорних базальтів.

24. Коли прокинеться Карадаг?
В Україні немало куточків, з давніх-давен оповитих легендами і міфами. До ще одного такого куточка, належить пам’ятка природи гірський масив Карадаг. Площа цієї пам’ятки становить 2855 гектарів, з них 809 гектарів знаходиться в акваторії Чорного моря. В уяві більшості людей Карадаг (з кримсько-татарської - Чорна Гора) вимальовується як одна гора в Криму. Насправді це не так. Карадаг – гірський масив, який складається не тільки з окремих гір, але й декількох хребтів. З геологічної точки зору це вулкан юрського періоду. З точки зору його туристичного використання Карадаг є надзвичайно гарним природним утворенням, яке має велику притягальну силу для людей. Він цікавий і як природний музей під відкритим небом.
Туристів цікавить і можливість знайти просто під ногами напівдорогоцінне каміння – агат, опал, аметист, сердолік, гірський кришталь тощо. Свідченням колись активної вулканічної діяльності на Карадазі є лавові поля, а також законсервовані вулканічні бомби. Вивітрення лави спричинило фантастичні кам’яні диво-форми. Найцікавіші і найхимерніші витвори природи можна побачити на масиві Карагач. Зубчасті форми мають дивовижний вигляд, яким людська фантазія дала відповідні назви - Шапка Мономаха, Воїн, Король і Королева, Трон та ін.
До головних вершин вулканічного масиву Карадаг належить Свята гора. Вона складена зі світліших порід. А ось у напрямку від цієї гори до моря спостерігається нове буяння химерних вулканічних форм рельєфу. Особливо дивовижним є кам’яний обеліск з промовистою назвою Сфінкс. Але й це ще не все. Між ущелиною Гяурбах і ущелиною Чортів Камінь розташовується місцевість з похмурою назвою Мертве місто. Тут панують дивовижні форми вивітрювання давніх вулканічних порід.
Карадаг – вулкан згаслий. Про його колишню активну діяльність не збереглося письмових чи усних повідомлень. Однак ми знаємо безліч прикладів того, коли раптово прокидалися згаслі вулкани. Головним залишається в цьому процесі те, що нікуди не зникла причина, яка у свій час призвела до його виникнення. Дуже сильний, катастрофічний землетрус в Ялті 1927 року вказує на те, що молоді Кримські гори ще не закінчили період свого формування.
То чи можна чекати наступного виверження Карадагу і якщо можна, то коли? Деякі геологи стверджують, що сейсмічна активність в Середземноморсько-Чорноморському басейні знову буде наростати. Рух великих мега-блоків Землі не припиняється ні на секунду. Довга відсутність землетрусів і виверження вулканів у вулканічних поясах нічого доброго не віщує. Або напруга в земних надрах буде розряджатися через серію незначних землетрусів і вивержень, або ж варто чекати дуже сильних, катастрофічних землетрусів і вивержень. В цьому сенсі Карадаг є одним з найвірогідніших кандидатів на вибух. Вже майже сто років в Криму не було сильних землетрусів. Це говорить про те, що в земних надрах поступово накопичується значна руйнівна енергія. Вона врешті-решт неодмінно проявиться в черговому сильному землетрусі. А ось чи запустить він механізм «оживання» Карадагу? На це запитання нині не знає відповіді ніхто.