Хто винен?

Як відомо, про свої враження від сибірської каторги Достоєвський розповів у безсмертному творі "Записки з мертвого дому", який називав "записками про загиблий народ". Письменник згадував: "Скільки я виніс з каторги народних типів і характерів! Скільки історій волоцюг і розбійників та й взагалі усього чорного, бідолашного побуту! На цілі томи вистачить! Адже цей народ незвичайний був народ. Адже це, може, і в найобдарованіший, найсильніший народ з усього народу нашого. Але загинули даремно могутні сили, загинули ненормально, незаконно, безповоротно. А хто винен?.. Отож-то, хто винен?"

Секрет довголіття

Видатному біологові Луї Пастеру було сорок років, коли його паралізувало. Лежачи в постелі довгий час, він добре проаналізував причини своєї хвороби і прийшов до висновку: все лихо від напруженої розумової праці. Склав для себе розпорядок дня й почав ретельно займатись фізкультурою. Переборов хворобу, прожив ще тридцять років. Свої найбільші відкриття він зробив саме в цей час.

Пастер-дуелянт

Якийсь високий чин вирішив чомусь, що Луї Пастер образив його, і прислав до вченого свого секунданта з викликом на дуель. Пастер спокійно вислухав посланця і сказав:

- Оскільки мене викликають, то я маю право вибирати зброю. Прошу, ось стоять дві колби. В одній з них є бактерії віспи, в другій - чиста вода. Коли пан, що послав вас, готовий випити з якоїсь однієї, то з другої вип'ю я.

Обід над усе

Одного разу Луї Пастер обідав у ресторані. До його столу підсів якийсь

відвідувач і щось запитав. Пастер мовчить. Іще запитання, знову мовчить, тільки супить брови. Невгамовний сусід каже:

- Мабуть, у вас якесь горе?

Той ствердно хитає головою.

- Дуже велике?

Та ж відповідь.

- Може, хто з близьких помер?

Стверджує мовчки.

- Хто саме - брат, сестра, мати, батько?

Пастер на цей раз відповів:

- Шановний пане, коли я обідаю, у мене всі вмирають.

Молоко не обсохло

На одній з репетицій у Малому театрі, під час перерви, Островський попросив принести йому з буфету склянку молока й булочку. Він снідав, коли до нього підійшов директор політики (була така посада при імператорських театрах) і сказав:

- Олександре Миколайовичу, пробачте, що я роблю вам зауваження

- Прошу.

- Мені, звичайно, незручно вас учити.

Островський надпив із склянки:

- Учіть, не соромтесь, бачите, в мене ще молоко на губах не обсохло

Тип без гриму

Один другорядний, але жвавий актор, який виконував роль у п'єсі О. М. Островського, підійшов до автора й запитав, чи пасує йому грим до типу дурня.

- Коли б ви його зовсім зняли, це було б ближче до типу.

Провчив

Островський вимагав, щоб усі актори добре вчили ролі. До цього легковажно ставився відомий артист В. Андрєев-Бурлак. Драматург вирішив його провчити. Дивився свою комедію "Ліс", де Андрєєв-Бурлак грав Аркашку.

Після вистави Островський прийшов до Бурлака на сцену й почав хвалити артиста за виконання ролі. Тому це дуже сподобалось.

- От би вам у мене в "Лісі" Аркашку зіграти! - додає Островський.

- Та я ж, Олександре Миколайовичу, граю Аркашку в "Лісі", - збентежено відповів актор.

- Аркашку? - дивується Островський. - А я не пізнав. Бачу, інші артисти "Ліс" грають, а ви щось своє.

Це був для Бурлака урок за його звичку не вчити ролі й дозволяти собі "словесні вибрики".

Маленька хитрість

До Островського приїхав Андрєєв-Бурлак поздоровити із святом. Випили, закусили. Островський підходить до Бурлака з аркушем паперу.

- Підпишіть на бідність нашому старому швейцарові.

Бурлак пробурмотів скривившись:

- Недоречна філантропія! Скільки ж підписати?

- Це байдуже! Нам потрібно тільки ваше прізвище.

- А! Тільки прізвище? Що ж, будь ласка!

- Вельми вдячний, тепер я спокійний сказав Островський.

- Що це означає?

- А ось читайте.

Перевернувши аркуш. Бурлак прочитав: "Даю слово честі О. М. Островському твердо вивчити роль Підхолюзіна".

- Чи ти ба! - вигукнув артист. - Цього я вже ніяк не можу! Краще гроші віддати!

Найкращі твори

Письменниця Є. Апрелєва розповідала, як вона 1878 року була у драматурга й бачила його дітей. Дітвора вишикувалась у шеренгу, наче на виставці. Біляві, чорноокі, темноброві діти, від малюків до підлітків, мали добрий вигляд.

Островський, задоволене посміхаючись, сказав:

- Це мої найкращі твори.

Віруючий лев

Наприкінці 1890-х років у Петербурзі з великим успіхом йшов балет "Дочка фараона", поставлений відомим балетмейстером Маріусом Петіпа. У першій дії фігурував лев, який ішов по скелі і, вбитий стрілою мисливця, падав униз. Лева "грав" досвідчений статист. Брав за цю "роль" чималі гроші. Одного разу він захворів. Петіпа хотів було відмінити виставу, та свої послуги запропонував інший статист.

Петіпа стежив за ходом дії. Ось іде "лев", мисливець пустив стрілу. Та "лев" злякався й не хотів падати в "провалля". Петіпа нервує, показує статистові кулак. Тоді сталося чудо. Лев підвівся на задні лапи, перехрестився правою передньою й стрибнув униз. У залі вибухнув гомеричний регіт.