Примхи природи

Як відомо, деякі сини великого Л. Толстого теж намагалися стати літераторами, один з них. Лев Львович, навіть писав п'єси. Але жоден з них не міг зрівнятися з батьком.

Якось до Софії Андріївни, жінки письменника, звернулися з запитанням, чому ніхто з її синів не став видатним письменником. Вона відповіла:

- Природа, створюючи Толстого, багато над ним попрацювала й захотіла відпочити на його дітях.

Турбота про людей

Письменник Д. В. Григорович, що жив у Петербурзі, приїхав 1891 року до Москви й відвідав Л. М. Толстого, з яким давно приятелював. Потім розповідав, що дочки Льва Миколайовича грали на гітарі, а їхній батько танцював, наче молодик. Толстому тоді було 63 роки.

Працював він по шістнадцять годин щодня. Ввечері з вулиці в Хамовниках, де жив великий письменник, добре було видно, як він пише за столом. Григорович запитав:

- Чому ви не закриваєте вікно шторою?

- А щоб поліцейським видно було, хто в мене буває, адже вони за мною стежать. А в щілину підглядати важко. Треба ж полегшити їм працю.

Улюблена цифра

Син Л. М. Толстого, Ілля Львович, твердив, що улюблена цифра батька - 28. Народився в 28-му році, 28 серпня, 28 числа вийшла з друку перша книжка "Дитинство й отроцтво", 28-го народився перший син, 28-го один із синів одружився, нарешті, 28 числа Лев Миколайович пішов з дому, щоб більше ніколи не повернутися.

Прихильник сільського життя

У першій половині XIX століття родовиті дворяни були обурені вчинком одного з представників свого кола, художника Л. М. Жемчужникова.

Цей правнук гетьмана Кирила Розумовського, як зазначали свідки, так закохався у побут українського села, що оселився в селянській хаті, одяг селянську свитку й шапку, малював дівчат, парубків, кобзарів, старців, лірників, циган, збирав пісні, думи, казки. Нарешті, крадькома вивіз дівчину-кріпачку графів де Бальмен і одружився з нею. Він дуже любив Шевченка, приятелював з ним.

Рік не збігається

Німецький математик Ріхард Дедекінд помер у 1916 році. Однак в одному з довідників 1904 року було зазначено, що він помер 4 вересня 1899 року. Дедекінд сприйняв це з гумором і написав видавцеві: "Дякую Вам, що пам'ятаєте про мене, але уклінно прошу взяти до уваги, що в даті моєї смерті рік не зовсім збігається".

Друга краща

Початкуючий композитор прийшов до Антона Рубінштейна і попросив дозволу програти йому дві свої п'єси.

Рубінштейн погодився. Коли автор зіграв одну п'єсу й хотів розпочати другу, Рубінштейн сказав:

- Дякую, шановний, не турбуйтесь, друга п'єса мені значно більше до вподоби, діж перша!

Не знайде серця

У Петербурзькій військово-медичній академії відомому російському лікареві Сергію Петровичу Боткіну вже втретє складав іспит один із студентів. Юнак не міг відповісти на жодне питання екзаменатора. Боткін і цього разу поставив незадовільну оцінку. До професора прийшли схвильовані друзі ледаря й розповіли, що студент дуже пригнічений новою невдачею і має намір заподіяти собі смерть - встромити ніж у серце.

- Не хвилюйтесь, - заспокоїв їх Боткін, - ваш друг не знав будови людського тіла і не знайде серця