Думка фахівця
Славнозвісний фізик Генріх Герц замолоду полюбив токарну справу. Коли майстер, який вчив його, через багато років дізнався, що Герц став професором, він невдоволено хитнув головою:
- Шкода, з нього вийшов би першокласний токар.
Думка фахівця
Славнозвісний фізик Генріх Герц замолоду полюбив токарну справу. Коли майстер, який вчив його, через багато років дізнався, що Герц став професором, він невдоволено хитнув головою:
- Шкода, з нього вийшов би першокласний токар.
Нічна творчість
Відомий російський математик О. М. Ляпунов почав писати свою фундаментальну працю "Про форми рівноваги обертової рідини" зовсім молодим. Якось він довго не міг розв'язати систему диференціальних рівнянь: заважав гуркіт екіпажів на вулиці. Тоді Ляпунов вирішив зробити це вночі, коли ніщо не перешкоджатиме, і справді швидко розв'язав задачу. Після цього випадку математик сорок років підряд працював уночі, а вдень спав.
Малина на Марсі
Свою останню лекцію в Калузькому аероклубі К. Е. Ціолковський прочитав усього за два місяці до смерті.
- Утік від лікарів! - мовив він, входячи в аудиторію.
Ціолковський дістав з кишені рукопис, передав одному курсантові й сказав:
- Читатиме він, а я посиджу і, коли буде щось незрозуміле, поясню, адже мені з вами легше, ніж у постелі.
Після лекції хтось із майбутніх льотчиків вигукнув:
- Як багато ви знаєте! Аж заздрість бере. Вчений сумно відповів:
- Я маю заздрити вам, а не ви мені. Адже те, що ви за кілька годин почули в школах та вузах, у мене забрало багато років важких роздумів. Коли б ми з Мічуріним вчилися у ваших умовах, ви б тепер кожного вихідного дня літали на Марс та їли малину завбільшки з кавун.
Хто сусід?
Приїхавши до Манчестера, Леонкавалло зайшов у театр на виставу своєї опери "Паяци". Після спектаклю один з глядачів, що сидів поруч з композитором, вигукнув:
- Яка музика! Шедевр! Неперевершено!
Леонкавалло жартома зауважив:
- Дозвольте, шановний, з вами не погодитись. Я сам трохи музикант і повинен вам сказати, що музика опери нікудишня В ній усе вкрадено: каватина - у Берліоза, дует у першому акті - у Гуно, а фінал - примітивне наслідування великому Верді.
Вранці наступного дня Леонкавалло купив номер манчестерської газети і, здивований, прочитав:
"Леонкавалло про свою оперу "Паяци". Сеньйор Леонкавалло заявив, що його опера - плагіат. Він визнав, що в "Паяцах" нема нічого оригінального".
Композитор зрозумів, що його учорашнім сусідом був театральний критик.
Пам'ятник за життя
Відомий італійський композитор Джакомо Пуччіні був великим оптимістом. Почуття гумору не залишало його навіть у найскрутніших ситуаціях. Одного разу він зламав собі ногу й потрапив до лікарні. Через кілька днів його відвідали друзі. Вітаючись, Пуччіні весело сказав:
- Я такий щасливий, друзі! Мені вже почали споруджувати пам'ятник!
- Не кажи дурниць, облиш ці безглузді жарти! - перелякано вигукнув один з його приятелів.
- Я зовсім не жартую,- відповів композитор і показав ногу в гіпсі.
"Учився на базарах"
Якось відомого українського коміка Ф. В. Левицького запитали, де він навчився своєї високої майстерності, адже ніякої театральної школи не закінчив. Артист відповів:
- На базарах.
Потім довів, що це так. Він придивлявся до численних дядьків та дідів. Для годиться щось купував у них - чи то горох, чи то пшоно, а сам заводив розмову й уважно прислухався до голосу та Інтонації співрозмовників, запам'ятовував обличчя, рухи, одяг.
З великим успіхом Федір Васильович грав роль Канупіра в п'єсі Кропивницького "Зайдиголова". Розповідав, як довго морочився, поки знайшов потрібне обличчя для свого героя.
- Здається, все вірно, та от чогось не вистачає. Що робити? Пішов на базар. І одразу побачив дядька з великою бородавкою на лобі. Причепив і собі ввечері таку бородавку. Це й була добра прикмета мого Канупіра.
Чому телеграми сухі?
Одна "освічена" аристократка попросила винахідника радіо Попова розповісти, за яким принципом діє трансатлантичний кабель. Вчений пояснив. Дама, посміхаючись, дякувала:
- Мені довелося розмовляти з багатьма видатними вченими, але ніхто не говорив так просто і переконливо, як ви. Ваша розповідь прекрасна, вона захоплює. Але в мене до вас ще одне питання. Скажіть, чому ж усе-таки телеграми, які посилають з Європи до Америки, надходять сухими? Адже вони йдуть крізь воду
Рука адвоката
Виступаючи в одному з американських клубів, Шолом-Алейхем виголосив дуже дотепну промову.
- А я, містере адвокат, теж мушу визнати, що вперше бачу адвоката, який тримає руки у власних кишенях.
Угода не відбулася
Один бездарний комік попросив гумориста Джерома продати за п'ять фунтів кілька своїх дотепів.
- Ця угода для нас обох невигідна,- відповів Джером,- якщо в мене побачать п'ять фунтів, думатимуть, що я їх украв. Якщо від вас почують хороший дотеп, зрозуміють, що ви його вкрали.
Після бурхливих оплесків до письменника підійшов один з найпопулярніших нью-йоркських адвокатів і, тримаючи руки в кишенях, сказав:
- Мушу визнати, що я вперше бачу єврейського письменника, який так гарно вміє виголошувати промови.
Цілком шановні люди
Конан-Дойль вибрав десять своїх приятелів, вельми шанованих людей, що належали до вищого світу, і послав їм усім телеграми однакового змісту: "Все розкрито, негайно тікай". Протягом двадцяти чотирьох годин усі вони виїхали за межі країни.