Подарунок піаністові
Виковувався квінтет Шуберта "Форель" за участю відомого німецького піаніста Макса Регера. Один прихильник піаніста надіслав йому в подарунок кошик форелі. Регер листовно подякував йому і між іншим зазначив, що в наступному концерті виконуватиме "Менует бика" Гайдна.
Дотепна відповідь
Коли Енріко Карузо вперше прибув до Америки, його одразу атакували журналісти. Один з них запитав співака, що він думає про торговельні відносини між Італією та Сполученими Штатами. Карузо відповів:
- Ніколи я над таким питанням не задумувався, але впевнений, що про свою думку з приводу цього я завтра дізнаюся з вашої газети.
Місце для голосу
Молодий, але досить упевнений в собі тенор сказав якось Карузо:
- Учора в опері мій голос прозвучав на всіх ярусах театру.
- Так,- відповів Карузо,- я бачив, як публіка всюди звільняла для нього місця.
Карузо-король
Карузо їхав на гастролі за кордон. Коли він був уже у вагоні, до купе вбіг захеканий театральний кравець і вручив співакові чималий пакунок, виправдовуючись:
- Пробачте, але це корона, яку ми забули.
У чемоданах місця вже не було, і артист звільнив коробку з-під капелюха, куди й запакував цей реквізит.
На кордоні до купе увійшов чиновник.
- Ви маєте що-небудь, що підлягає миту?
- Ні,- відповів артист.
Коли ж чиновник підозріло поглянув на чемодани, співак запропонував йому оглянути їх. Першою в очі впала коробка з короною. Побачивши корону, чиновник поспішно закрив коробку і, заїкаючись, несміло почав:
- Дуже вдячний. Пробачте, ваша королівська величність, що потурбував вас.
Так, вклоняючись і перепрошуючи, вийшов з вагона.
Золоте горло
Шаляпін приїхав до США на гастролі. Як і всі, що прибули з Європи, він повинен пройти перевірку в нью-йоркській митниці. Коли він стояв у черзі до чиновника, що оглядав багаж, його пізнали.
- Це славнозвісний Шаляпін" - сказав хтось. - У нього золоте горло.
Почувши цю репліку, чиновник почав вимагати негайно зробити рентгенівський знімок золотого горла,
"Ми співали"
Шаляпін мав служника Петра, який був надто високої думки про власну персону. Під час перебування Шаляпіна в Берліні до Петра звернувся один журналіст з проханням влаштувати йому інтерв'ю з видатним співаком.
- На жаль, дорогий пане, нічого не можна зробити, - відповів Петро, - Мій хазяїн зараз одягається і не може прийняти пана, але я сам можу дати інтерв'ю, бо про все, що стосується його, я добре поінформований.
- Які плани пана Шаляпіна на найближчий час?
- Збираємось до Мілана, де в театрі "Ла Скала" співатимемо Мефістофеля. Пізніше поїдемо до Лондона, де в королівському палаці дамо великий концерт для англійської аристократії.
У цю хвилину портьєра на дверях до кімнати, де одягався Шаляпін, розсунулась, і він сказав:
- Все правильно, але не забудь, Петре, забрати мене а собою, коли їхатимемо до Мілана і Лондона.
Вартість концерту
Один мільярдер попрохав Шаляпіна виступити в нього на вечорі й запитав про гонорар.
- Тисяча доларів, - відповів співець.
- Гаразд, ви одержите свою тисячу доларів, але тільки виступите із своїм номером і не залишитесь серед гостей.
- Вам треба було одразу про це сказати,- посміхнувся Шаляпін. - Якщо мені не треба бути з вашими гостями, я співатиму і за п'ятсот доларів.
Любов до книги
- Ми зайшли якось у книгарню, - розповідав Осип Маковей,- Черемшина довго вибирав собі книжку. Нарешті вибрав. Купили й пішли. Побалакали на вулиці, розійшлися. Через дві години я повертаюсь тією самою дорогою. Дивлюсь, а на кінчику лави притулився Черемшина і читає куплену книжку, забувши про все на світі. Я торкнувся його плеча. Він підвів здивовані очі й питає:
- А що? Ви вже так хутко прочитали свою книжку і йдете за новою?
Випадок у суді
У перші дні адвокатської практики Черемшини до нього звернувся селянин-бідняк з проханням захистити його перед поміщицьким економом. У той час у снятинському суді, як і в інших судах Австрії, панувало підкреслено кастове ставлення до прохачів. Панський адвокат, щоб вирізнити свого клієнта і показати свої привілеї, підвів його до судді і звернувся вишуканою польською мовою:
- Маю честь представити мого клієнта, адміністратора поміщицьких маєтків - пана Юзефа Кенчинського.
Суддя схопився з свого крісла, улесливо кланяючись і подаючи обом руку.
Побачивши цю сцену, яка справила гнітюче враження на селян і особливо на підзахисного Черемшини, мужицький адвокат взяв під руку свого клієнта, відвів до судді і офіційно звернувся до нього:
- Маю честь представити мого клієнта - господаря Гриця Запаренюка.
Суддя не сподівався, що справа так повернеться, розгубився і змушений був встати з крісла, щоб простягнути мужикові хоч кінці пальців своєї випещеної руки.
Сімома мовами
Москва приймала гостей - велику групу педагогів, які приїхали мало не з усіх кінців земної кулі.
На урочистому вечорі у Великому залі консерваторії працівники освіти столиці зустрілися із своїми зарубіжними колегами.
- Слово надається народному комісару товаришеві Луначарському!
Анатолій Васильович виголосив вітальну промову - яскраву, образну, дотепну, спочатку російською, потім англійською, німецькою, французькою і після миттєвої паузи іспанською
мовами.
По рядах пронісся здивований гомін. Коли Луначарський проказав ту ж промову по-італійськи, а потім стародавньою латинню, зал піднявся, і залунали нестримні оплески, що не вщухали кілька хвилин.
Роль жінки
Після лекції про сучасну французьку культуру Луначарського запитують:
- Скажіть, будь ласка, яку, на вашу думку, роль відіграє у сучасній культурі Франції паризька жінка?
- Найчастіше закулісну.
