Перший виступ

А. М. Бучма згадував: "Перші мої кроки на сцені... Я відтворював ремарку "вносять самовар" з мелодрами І. Тобілевича "Батькова казка"... Прочитавши кілька разів п'єсу, я добросовісно опрацював всі деталі своєї майбутньої ролі. Настав час виходу. Я взяв самовар і поніс, поніс так, як би це зробив старий, затурканий, знесилений кріпак. І раптом зовсім несподіване - аал вибухнув аплодисментами, а через кілька днів у рецензії на виставу з'явилась схвальна оцінка мого скромного дебюту".

Артист і візники

Бучма грав роль старого візника Ярощука у фільмі "Нічний візник". Поміж найпалкіших прихильників цього фільму були одеські візники.

Якось вранці Амвросій Бучма вийшов з готелю, в якому спинився, прибувши до Одеси на зйомки нового фільму. Він побачив, що з кінця в кінець бульвару вишикувались візники. Усі вони були в найкращих своїх костюмах, їх коні прикрашені квітами й стрічками. Ще не здогадуючись, чим викликане таке скупчення візників на Приморському бульварі перед готелем, Амвросій Максиміліанович завернув на Пушкінську вулицю. І тут уся процесія рушила з місця. Він ішов, а візники повільно й урочисто, мов на параді, їхали за ним.

- Поясни мені, друже,- звернувся артист до одного з них,- що сталося і чи довго це триватиме?

Замість відповіді візник широким жестом запросив артиста сідати.

Наслідування

На одному засіданні кафедри майстерності актора у Київському театральному інституті при обговоренні курсових робіт студентів, художнім керівником яких був професор майстерності актор А. М. Бучма, трапився цікавий випадок.

Режисер і педагог К. П. Хохлов зауважив, що учні А. М. Бучми з усіх сил намагаються бути схожими на свого вчителя, копіюють його сценічну майстерність, наслідують. Бучма, посміхаючись і хитро примруживши око, лагідно спитав:

- А хіба я такий поганий актор, що наслідування мене може зіпсувати студентів?

Шахіст-початківець

Відомий російський шахіст Олександр Альохін уперше брав участь у заочному шаховому турнірі ще в 1902 році. Один з учасників турніру повідомив Альохіну свій черговий хід

У листі, адресованому так: "Вельмишановному пану Олександру Альохіну". він не знав, що панові Альохіну тоді ледве минуло десять років.

Передчасна радість

Чемпіон світу з шахів Альохін провадив якось сеанс одночасної гри в Аргентіні. Один із учасників раптом радісно вигукнув:

- Маестро, вам мат через три ходи! Чемпіон світу посміхнувся:

- Добре, добре, тільки не хвилюйтесь даремно, сеньйоре, поки що я вам ставлю мат за два ходи!

Провчив провокаторку

На Невському проспекті якась дама, ставши на підвищення, галасує, Що Ленін, який повернувся з-за кордону, - німецький шпигун, що більшовики хочуть продати Росію, що треба воювати, воювати до переможного кінця. Раптом крізь натовп пробирається вперед дуже високий хлопець.

- Ану, мадам, віддайте гаманець! - зненацька каже він.

- Який гаманець? Ви з глузду з'їхали?

- Наділа капелюшок - і туману напускаєш. Товариші, вона у мене гаманець украла.

- Що за неподобство! Та як ви смієте? - репетує дама. - Я вас і у вічі ніколи не бачила! Які у вас докази?

- Ось і більшовиків ви ніколи у вічі не бачили, - гуде басом високий, - і у вас ніяких доказів немає, що більшовики країну продають.

Сміх, свист, оплески. Дама тікає, а Маяковськии кричить навздогін:

- Мадам, повернувшись додому, не зривайте злість на своїй куховарці.

За наказом

У грудні 1923 року за спеціальним завданням тресту "Моссукно" М. Асєєв і В. Маяковський написали поему:

"Ткачі і ткалі! Пора нам перестати вірити іноземним баранам!"

Вітчизняні та зарубіжні естети докоряли Маяковському, що він присвячує свої твори конкретним господарським питанням.

На одному з публічних виступів в Америці Маяковського запитали:

- Чи правда, що ви за наказом уряду пишете про баранів?

- Правда, - відповів Маяковський. - Краще за наказом розумного уряду писати про баранів, ніж за наказом баранів про дурний уряд.

Колективізм

- Маяковський! Ви вважаєте себе пролетарським поетом, колективістом, а всюди пишете: я, я, я.

- А як ви гадаєте, Микола II був колективіст? Адже він всюди писав:

"Ми, Микола II".

Перед мікрофоном

Маяковський охоче приймає запрошення виступити по радіо.

- А багато там народу? - жартівливо запитує Маяковський, кивнувши на мікрофон.

- Весь світ,- урочисто відповідає радіоредактор.

- Що ж, мені більше й не треба.

"Пушкіна не читаю"

У Харкові, під час виступу Маяковського, його запитали, які книжки він читає. Поет відповів:

- Всі книжки наших поетів та найкращі прозаїчні твори. Хтось уїдливо запитав:

- А Пушкіна ви читаєте?

- Ні... - Довга пауза.- Я його знаю напам'ять... - Знову пауза.- Не вірите? Слухайте. "Євгеній Онєгін".

І він чудово прочитав перший розділ пушкінського роману. Панувала тиша. Маяковський помовчав. Далі прочитав другий розділ. Запитує:

- Читати далі?

У відповідь вибухнули тривалі оплески.

Треба дивитись уважно

Олександр Петрович дуже любив Володимирську гірку, часто ходив туди із студентами режисерського факультету кіноінституту. Одного разу вія підвів їх до пам'ятника Володимиру й запитав:

- Ану, режисери, спробуйте дати характеристику цього монумента, відзначте, яка його особливість.

Скільки студенти не дивились, нічого путнього на думку не приходило. Пробували висловитись про п'єдестал, про загальний задум, та по вигляду Олександра Петровича бачили, що все це не те. Він натякнув:

- Скажіть про фігуру, про обличчя. Один студент почав фантазувати про "людину з хрестом у руці", говорив про одяг, про "натхненне обличчя".

- Цікаво, цікаво. - А звідки ви взяли про натхненність? Придивіться уважніше до обличчя.

Всі задерли голови. Стало тихо. Хтось сказав:

- Обличчя й не видно.

- З цього й треба починати. Ви примітили, які є фото цього пам'ятника? Знімають тільки ззаду, згори. Анфас ніхто не бачив, знизу не сфотографуєш, а з літака ще ніхто не пробував. Обличчя Володимира можна побачити тільки в ілюстрованих журналах 1853 року, наприклад, у тижневику "Всемирная иллюстрация". Малюнок зробили, коли ще пам'ятник був у майстерні. Десь зберігається і його проект. Висновок: треба бути уважнішими, хлопці, дивитися глибше за інших людей, не митців.