Розібрався!
Перебуваючи у Венеції, Хемінгуей одержав від одного приятеля-лікаря запрошення, яке при всьому своєму бажанні не міг розібрати. Тоді він звернувся по допомогу до якогось аптекаря, відомого своїм умінням читати незрозумілі почерки лікарів. Той кинув погляд на рядки, вихопив пляшечку з ліками і передав їх Хемінгуею:
- Прошу чотириста лір, сеньйоре!
Операція "на живця"
Сам Хемінгуей розповів про випадок, що трапився з ним на яхті під час шторму. Він послизнувся, впав, ударившись головою об якусь металеву частину, і пошкодив череп. Присутній на яхті лікар, друг письменника, вирішив накласти шов "на живця", без наркозу. "Нічого не вдієш,- сказав лікар,- ковтніть добре віскі і сидіть нерухомо, поки я зашиватиму". Письменник "добре ковтнув" віскі і довго сидів нерухомо, а потім досить спокійно сказав:
- Чи не можна згасити отой вогонь на моїй нозі?
Виявилося, що хтось похапцем поставив пальник, яким дезинфікували голки, біля ноги Хемінгуея і вогонь з пальника обсмалював на ній волосся
Свій свого їсть
Старі газети зберегли пам'ять про якогось московського купця-самодура Степана Івановича. Він, наприклад, від'їжджаючи з П'ятигорського курорту, де лікувався, найняв усіх візників на день, щоб ніхто, крім нього, не користувався транспортом. Йому дуже сподобалась у московському нирку вчена свиня клоуна Танті. Вирішив купити цю свиню і з'їсти в гурті з п'яницями-приятелями. Клоун погодився продати свою "артистку" за великі гроші. В журналі "Развлечение" другого дня було вміщено карикатуру на те, як тепла кумпанія їла свиню. Під карикатурою стояв напис: "Своя своїх не познаша". Згодом виявилося, що Танті встиг свою вчену свиню відправити в провінцію, а самодурам підсунув звичайнісіньку "хавронью".
Про що говорити?
Молодий композитор написав музику до оперети. Попросив Дунаєвського послухати. Той погодився. Пройшла перша дія, потім друга. Дунаєвський не сказав те жодного слова. Нарешті вся партитура була зіграна.
Запанувала тиша. Молодий композитор не витерпів, запитав:
- Чому ж ви мені нічого не кажете?
- Але ж ви мені нічого не сказали,- відповів Дунаєвський.
Як стати письменником
Якось в одному з підмосковних піонерських таборів кмітливий хлопчик спитав у Гайдара, як стають письменниками.
- Для цього треба взяти в бібліотеці повне зібрання творів Гоголя, - сказав Гайдар,- покласти книги перед собою і читати.
- Усі підряд? - запитали діти,- А коли прочитаєш?
- А коли прочитаєш,- сказав Гайдар,- поклади знову книжки перед собою і знову читай спочатку. Два рази читай, три рази. І коли десять разів прочитаєш Гоголя, то буде одно з двох: або ти справді станеш письменником, або вже не станеш ним ніколи.
А потім Гайдар перестав усміхатися і спокійно пояснив піонерам, для чого треба не лише читати, а й перечитувати хороших письменників. Так він і сам учився.
Кореспондент-рибалка
У Білому морі під час шторму сів на каміння французький пароплав "Саїда". Гайдар опинився на його борту набагато раніше, ніж рятувальна експедиція. Французькі моряки, напевно, довго потім згадували високого, широкоплечого рибалку, який, незважаючи на бурю, перший приплив до них на старенькому рибальському баркасі і не зійшов з пароплава аж до закінчення рятувальних робіт. Це був веселий рибалка, він передавав з борту дивовижні радіограми на берег у свою газету.
Знає собі ціну
Прогулюючись набережною Темзи, Бернс побачив, як один багач впав у воду. Якийсь бідняк, ризикуючи життям, врятував багача, але в нагороду за це одержав лише мідну монету. Люди, що зібралися на набережній, були обурені невдячністю багача і хотіли знову кинути його в ріку, але тут втрутився Бернс.
- Облиште його,- промовив поет, - йому самому краще знати, чого він вартий.
Втішне слово
Керубіні був присутній на генеральній репетиції однієї з своїх опер.
Виконавець головної партії був співаком старанним, проте не дуже здібним. Після закінчення репетиції хтось зауважив композиторові:
- Співак робив усе, що міг, чому б вам не сказати йому кілька втішних слів?
- Ви маєте рацію,- відповів Керубіні. - Покличте його.
Співак підійшов. Композитор простяг йому руку і сказав:
- Я не гніваюся на вас.
Винайдена мова
Письменник Бенжамен Констан, відомий перекладами на французьку мову багатьох класичних творів світової літератури, в дитинстві дуже не любив вивчати чужоземні мови.
Один з його вчителів через побоювання залишитися без роботи вигадав таку річ - запропонував учневі створити свою особисту, нікому не відому мову, якою будуть володіти тільки двоє: учень і його вчитель. Хлопчику сподобалася така пропозиція. Він почав мріяти, що стане винахідником ще не відомої мови. Вчитель спочатку запропонував цікавий алфавіт. Потім вдвох почали будувати слова, складати граматику. Мова виявилася багатою, гарною, цікавою. А пізніше хлопець довідався, що вона не нова: це була грецька мова.
Слід змінити назву
На виставі "Урок дочкам" був присутній сам автор комедії Крилов.
Сталося так, що ролі молодих дочок виконували літні артистки досить солідної комплекції.
Коли після закінчення вистави Крилова запитали, як йому сподобалась гра артисток, автор відповів:
- Що ж, обидві вони досвідчені актриси і зіграли дуже добре. Тільки назву комедії варто було б змінити: це був урок не дочкам, а бочкам
