Дотепна відповідь
Россіні був присутній на виставі опери Моцарта "Дон-Жуан", де одну з головних партій виконував тенор Рубіні. Поруч з Россіні сидів якийсь молодик, що вголос підспівував артистам, заважав своїм сусідам слухати оперу.
Нарешті Россіні не витримав і вголос сказав:
- Яка ж тварюка!
- Це ви на мою адресу? - запитав молодик.
- Ні, - заспокоїв його композитор, - це я на адресу телепня Рубіні, який перешкоджає нам слухати вас.
Безліч зірок
Астроном Струве, директор Пулковської обсерваторії, признався одного разу, як він розгубився, коли цар зі своєю свитою, що сяяла орденами, відвідав Пулково.
- Розумієте, - казав Струве, - бачу безліч зірок, і всі не на своїх місцях.
Висока обдарованість
Автор безсмертної комедії "Горе з розуму" О. С. Грибоєдов був всебічно обдарованою людиною. За коротке життя виявив себе видатним дипломатом, лінгвістом (знав багато сучасних і стародавніх західних і східних мов), композитором, ученим.
В одинадцять років вступив на словесний відділ філософського факультету Московського університету.
В тринадцять років здобув ступінь кандидата словесних наук. Потім перейшов на юридичний відділ, який закінчив за два роки з отупінню кандидата прав. Однак після цього не перестав учитися. Заходився вивчати в університеті математику й природничі науки. За шість з половиною років пройшов курс трьох факультетів і був найосвіченішою людиною свого часу.
Безсмертна комедія
Зайнятий відповідальною дипломатичною роботою в Ірані, Грибоєдов наполегливо вивчав історію, культуру й сучасне життя Сходу. Страшенно сумував за батьківщиною, друзями, улюбленими театрами. В години нудьги і відчаю у нього виник задум славнозвісної комедії "Горе з розуму".
Грибоєдов писав у листі, що йому приснилося, ніби він дав своїм петербурзьким друзям обіцянку створити протягом року літературний твір.
А коли 1 червня 1824 року Грибоєдов приїхав у Петербург, його вже знали як автора геніальної комедії, що в безлічі списків поширювалась по всій Росії.
Винахідливий хлопчик
У 1812 році п'ятнадцятирічний Каховський, майбутній декабрист, залишився в захопленій французами Москві. Якось французькі солдати закликали його до себе і запропонували налити собі з пляшки вина. Хлопець необережно засунув палець у шийку пляшки і потім не міг його витягти.
Французи, сміючись, запитали, що він тепер робитиме, як врятує свій палець. "А ось як!" - вигукнув хлопець і розбив пляшку об голову одного з французів, а сам утік.
По-датськи
Перебуваючи в Парижі, датський письменник Оеленшлегер у присутності Гейне прочитав свою останню трагедію. Читав датчанин німецькою мовою, яку немилосердно калічив.
Після прочитання твору Гейне сказав:
- Я й не знав, що так добре розумію по-датськи.
Повідомлення про смерть
Під час подорожі до однієї з провінцій Гейне прочитав у "Загальній німецькій газеті" повідомлення про свою смерть.
- Найбільше мене обурило те, - говорив Гейне, - що редактор не вмістив цього повідомлення на першій сторінці.
Багато води
Коли Гейне запитали, чи прочитав він останню брошуру німецького письменника Венедея, поет відповів:
- Ні. Я читаю тільки великі полотна нашого колеги і найбільше люблю його чотири- або п'ятитомні твори.
Співбесідника це дуже здивувала.
- Чому так? - вів далі Гейне.- Справа в тому, що вода у великій кількості - озеро, море, океан - це красива річ. Але чайна ложка води мене не приваблює.
Взаємне піклування
Якось Генріх Гейне одержав від приятеля великого доплатного листа.
У ньому було багато обгорткового паперу і маленький аркуш, на якому написано: "Почуваю себе добре. Твій"
Невдовзі на адресу приятеля надійшов великий ящик, за пересилку якого довелося заплатити чималі гроші. В ящику лежав грубий камінь і коротенька записка: "Коли я прочитав, що ти почуваєш себе добре, цей камінь звалився з мого серця. Твій Гейне".
Професія бога
Коли один релігійний філософ умовляв Гейне повернутися до лона церкви, щоб заслужити собі прощення бога, поет відповів:
- Бог і так простить мене, це його професія.
