Хмара і жаби
На набережній Фонтанки байкаря Крилова наздогнали три студенти.
Один з них, натякаючи на огрядність письменника, голосно сказав:
- Поглянь, хмара насувається.
- І жаби заквакали,- у тон йому відповів Крилов.
Сусіди
Одне літо царська сім'я проживала в Анічковому палаці. Крилов жив у будинку імператорської Публічної бібліотеки, де займав посаду бібліотекаря. Якось цар зустрів Крилова на Невському проспекті.
- А! Іван Андрійович! Як поживаєте? Давно вже ми не бачились,- сказав цар.
- Давненько, ваша величність, - відповів письменник, - а, здається, сусіди!
Нехай дорікають
Якось І. А. Крилова запитали, чому він так мало пише байок.
- Так ліпше,- відповів Крилов. - Нехай люди дорікають, що мало вишу. Гірше було б, якби я писав багато, і люди б питали, навіщо лишу.
Міністр освіти
Коли ховали І. А. Крилова, хтось запитав артиста П. А. Каратигіна, що йшов за гробом:
- Кого ховають?
- Міністра народної освіти.
- Хіба Уваров помер?
- Не Уварова ховають, а Крилова.
- Але ж Крилов - байкар.
- Це Уваров - байкар. А міністр народної освіти - Крилов, - відповів артист.
Прихильність до теплої хати
Наполеон вражав усіх придворних своїми дивацтвами. Славетний полководець, що в походах жив не краще за своїх солдатів, ділив разом з ними і холод, і спеку, і негоду, і різні тяжкі випробування, у своєму палаці ставав зовсім іншим. Страшенно боявся протягів і полюбляв тепло настільки, що наказував палити пічку у себе в кімнаті навіть у липні місяці.
Підходяща посада
Наполеон мав звичку іноді блукати вночі паризькими вулицями. Він любив їх тишу й безлюдність. Та от одного разу він почув голосні вигуки якогось п'яного гультяя:
- Я найбільша знаменитість Парижа! До мене всі звертаються.
Наполеон зацікавився, підійшов до хвалька й запитав:
- А хто ж ти такий?
- Я найкращий кондитер Парижа. Мене всі знають і поважають. Мої торти й печиво їдять навіть наші міністри. А ти хто?
- Наполеон, імператор Франції.
Кондитер трохи подумав і відповів:
- Ну що ж, посада теж нічого, підходяща.
Новонароджений капітан
Коли Наполеон Бонапарт приймав парад в Тюїльрі, у нього ненароком злетів капелюх. Молодий бравий солдат підняв капелюх багнетом з землі і простяг Наполеонові.
- Дякую вам, капітане! - сказав Наполеон.
- Якого полку? - швидко запитав солдат.
Наполеонові сподобалось запитання, й він, посміхнувшись, зарахував солдата капітаном гвардії.
Наполеон і Фултон
У 1807 році до Наполеона прийшов механік Фултон. Він запропонував імператорові озброїти французький флот кораблями, які б приводилися в рух за допомогою пари.
- З такими бойовими кораблями ви знищите Англію! - закінчив Фултон.
Вислухавши винахідника, Наполеон сказав:
- Щодня мені приносять проекти нікчемніші один від одного. Тільки вчора мені запропонували атакувати англійське узбережжя за допомогою кавалерії, посадженої на ручних дельфінів. Ідіть геть! Ви, напевне, один з цих божевільних!
Через вісім років англійський лінійний корабель "Беллерофон", який відвозив скинутого імператора на острів святої Єлени, зустрівся в морі з пароплавом "Фултон" - американським судном, що приводилося в рух за допомогою пари. З великою швидкістю промчало воно мимо англійського корабля.
Провівши очима американський пароплав, Наполеон мовив Бертранові, своєму супутнику:
- Вигнавши з Тюїльрі Фултона, я втратив свою корону.
Останній похід Наполеона
У травні 1815 року Наполеон вирушив з острова Ельби в похід на Париж. Цікаво, як на це реагували тогочасні паризькі газети протягом десяти днів, які тривав похід.
Перший. Людоїд виліз з печери.
Другий. Кривавий корсіканський пес щойно висадився біля мису Жуан.
Третій. Тигр прибув у Ган.
Четвертий. Скажений ночував у Греноблі.
П'ятий. Тиран проїхав через Ліон.
Шостий. Узурпатора бачили за тридцять миль від столиці.
Сьомий. Бонапарт іде форсованим маршем, але ніколи не вступить до Парижа.
Восьмий. Наполеон завтра буде під стінами нашого міста.
Дев'ятий. Імператор прибув у Фонтенебло.
Десятий. Його Імператорська й королівська величність учора вволили вступити до тюїльрійського палацу в оточенні своїх вірнопідданих.
Старовинний лист
Це трапилось у 1915 році під час першої світової війни. Німецькі частини на території Єгипту обложили англійську фортецю в Сінайській пустині. Становище англійців було важке - не вистачало води, харчів. У цей час до фортеці прибув якийсь дідок, що назвався шейхом, і попросив пустити його до командира - капітана Кейзла. Коли його впустили, він звернувся до Кейзла з словами:
- У мене до вас є лист. Я довго, дуже довго чекав, щоб віддати вам.
Кейзл побачив, що лист якийсь незвичаііний і дуже старий.
- Я одержав його з рук Наполеона, - пояснив шейх, - він наказав, щоб я віддав його тільки капітану Кейзлу, і нікому іншому. Я багато років чекав вас.
"Мій дорогий Кейзл,- було написано в листі,- коли одержите цей наказ, якого надсилаю з юнаком-єгиптянином, відшукайте харчі та зброю, закопані під стіною. Потім відступайте до єгипетського кордону. Наполеон".
Капітан Кейзл згадав, що його прадід Кейзл, який служив у Бонапарта, загинув у цих місцях. Можливо, лист адресовано йому.
Харчі і зброю справді було знайдено, а також карту з позначенням, де шукати воду.
Шейхові було двадцять п'ять років, коли Наполеон дав йому лист до капітана Кейзла. Але тоді єгиптянин не знайшов у фортеці адресата. Більше як через сто років він почув ім'я іншого капітана Кейзла, згадав про лист і виконав доручення Наполеона, коли йому було вже сто сорок років.